«Матерів ніхто не вибирає,

як Вітчизна, мати теж одна»

День Матері відзначається у другу неділю травня, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства.

В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім'ї. Представники сильної статі нашого народу просили підмоги в небесної Матері. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу – козацтва.

У Василівському ліцеї вирішили не чекати травня для такого прекрасного свята, як День матері, адже кожен день – це і є День Матері, матусі, мамочки!

Під чітким керівництвом викладача української мови та літератури Тинкалюк Любові Олександрівни, учні вчили вірші, пісні, готували монологи на честь величної жінки – Матері!

Чарівні ведучі, учень гр.19 Фролов Максим та викладач хімії Супрун Ольга, розповіли про історію свята матері. Виявляється, вперше організувала День Матері американка із Філадельфії Анна Джарвіс у 1910 році. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська.

За кожним словом ведучих лунали чарівні вірші та пісні.

Велика увага була прикута до пісні «Не треба мамо!» у виконанні Лебідь Олени та Камозіної Юлії, їх слова йшли від душі, до найріднішої людини в світі – мами!

В свою чергу співочий гурт «Лайф» у складі Лебідь Артема, Артамонова Марка й Фролова Максима радував присутніх чарівними піснями «Мамина черешня», «Чорнобривці», «Пісня про рушник».

У виконанні учнів звучали вірші «Матерів ніхто не вибирає» (Сазоненко Олег та Лісняк Олександр) «Легенда про серце матері»  (Горбенко Олексій), «Сива ластівка» (Шведова Дана), «Лебеді материнства» (Буличева Катерина), «Пісня про матір» (Тітаренко Лідія), «Молитва за матір» (Лебідь Олена), та найбільшим враженням став виступ Степанюченко Оксани з віршем «Бережіть свою маму», її слова торкалися не лише серця, а й душі і доказом цього були справжні сльози присутніх.

В цей день в ліцеї не було жодної людини байдужої до почутого.